Медійні аспекти виборчого законодавства потребують подальших змін

…хоча стало вже відчутно краще. Експерти пропонують впровадити обмеження на передвиборну агітацію і скасувати вимогу щодо рівного доступу до ЗМІ абсолютно всіх кандидатів.

Чи не забагато в українському ефірі передвиборної агітації? Алла Бронішевська, віце-президент рекламно-медійного холдингу «Атлантик Ґруп», каже, що сьогодні у світі існує тенденція до обмеження або й заборони розміщення політреклами у ЗМІ. Мета цих заходів – забезпечити виборцям умови для усвідомленого вибору: люди повинні голосувати за партію або кандидата, а не за рекламні слогани чи ролики. Про те, наскільки вдалими є наявні в Україні механізми регулювання діяльності засобів масової інформації під час виборів, експерти дискутували під час конференції «Медіаправо», проведеної 5 жовтня Індустріальним телевізійним комітетом.

Обмеження політреклами також забезпечує рівність суб’єктів виборчого процесу, адже за інших умов ті з них, що мають більше грошей, отримували б більший доступ до медіа, а отже, й ширші можливості впливу на виборців.

«На мою думку, найбільш удалий законодавчий досвід регулювання політичної реклами мають Данія, Швеція, Італія та Швейцарія, - каже Алла Бронішевська. – Там реклама в аудіовізуальних засобах масової інформації дозволена лише за умови, що вона прямо не спонукає виборця голосувати за чи проти кандидата або партії. Себто має суто соціально-інформаційний характер. Ба, більше, закон у цих країнах забороняє оплачувати рекламу з виборчих фондів кандидатів і політичних партій – платити повинні громадські організації».

Однією з відчутних проблем українського законодавства у сфері регулювання ЗМІ, на думку старшого юрисконсульта телеканалу «1+1» Ірини Стойко, є вимога статті 66 Закону України «Про вибори народних депутатів» збалансовано подавати коментарі всіх партій і кандидатів у депутати щодо подій, пов’язаних із виборами.

«Проблема полягає в цьому формулюванні – “всіх партій і кандидатів”, – каже пані Стойко. – Зараз у нас понад пять тисяч кандидатів, тож формально ми повинні висвітлювати в кожному матеріалі думку кожного з них! Зрозуміло, що на практиці це зробити неможливо, тож телеканали обирають лише найбільш рейтингові партії чи кандидатів. Проте, знову ж таки, формально кандидати, чию думку не подають, мають юридичні підстави подавати на канал до суду».  На думку експерта, цей недолік слід усунути з закону, закріпивши натомість вимоги щодо представлення коментарів партій і кандидатів пропорційно до їхніх рейтингів за результатами останніх соціологічних опитувань.  (Втім, мусимо нагадати, що опитування теж бувають різні).

Ще однією крайністю, за словами Ірини Стойко, є заборона обговорювання результатів інтерактивних опитувань глядачів телепрограм і шоу, що стосуються їхніх електоральних настроїв. «Звісно, глядачів потрібно попереджати про те, що опитування відображає лише настрої аудиторії програми і не є репрезентативним, – пояснює експерт. – Але цього попередження – напису на екрані та слів ведучого – цілком достатньо. Заборона обговорення – це вже перебір. Інтерактив із аудиторією та глядачами, однією з форм якого є саме опитування, є важливим елементом формату багатьох програм».

Є, втім, у законі два великі плюси: по-перше, усунення статті, яка покладала відповідальність за зміст передвиборної агітації на ЗМІ, по-друге, впровадження тлумачення поняття «політична агітація» та відмежування його від інформування про перебіг виборчого процесу. «Раніше такого поділу не було, й фактично будь-яку інформацію про вибори можна було розцінювати як агітацію. Це створювало для ЗМІ певні проблеми», – каже Ірина Стойко.

Ганна Красоноступ, заступник директора департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення і радіомовлення України нагадала, що кандидат і або партія можуть скористатися правом на безкоштовний ефірний час для агітації лише в той день і о тій годині, яка була визначена при жеребкуванні. Якщо визначений час лишився не використаним із вини суб’єкта виборчого процесу, то він не може вимагати надання безкоштовного ефіру в інший день. Надалі він може розміщувати у цьому ЗМІ агітацію лиш на платній основі. Також пані Красноступ наголосила, що теле- і радіокомпанії повинні протягом десяти днів після оголошення офіційних результатів виборів зберігати копії аудіо- та відеозаписів усіх агітаційних матеріалів, які транслювались у їхньому ефірі протягом виборчої кампанії.

Зі звільненням засобів масової інформації від відповідальності за зміст агітації, за словами виконавчого директора Незалежної асоціації телерадіомовників Катерини М’ясникової, відпала гостра необхідність у функціонуванні експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборчої кампанії. Така рада діяла в Україні під час кампаній 2006, 2007 та 2010 років.

«За старим законодавством на ЗМІ покладалась не притаманна їм функція  оцінки сказаного, – коментує Катерина М’ясникова. – З огляду на жорсткість української політичної риторики, коли кандидати в агітках розповідають не про власні досягнення, а про те, як багато вкрали чи зруйнували їхні опоненти, мас-медіа мусили зясувати, чи справді згадуваний кандидат крав чи руйнував. Адже, якщо це виявилося б неправдою, на газету чи канал могли б подати позов. Тож ЗМІ звертались до експертної ради з проханням провести експертну оцінку й дати висновок щодо конкретних агітаційних матеріалів – чи можна їх оприлюднювати, чи загрожує це позовом». За теперішніх умов, коли за достовірність викладених в агітматеріалах фактів ЗМІ більше не відповідають, в експертній комісії більше немає потреби.

Лєра Лауда

Print Friendly

Поділитись

About Author

lera.lauda