Вибори-2014: що варто пам’ятати журналісту

Статті — 08 жовтня 2014

Де межа між політичною рекламою та інформуванням і що таке соціальна відповідальність медіа?

Про це йшлося на семінарі «Світові стандарти соціально-відповідального висвітлення виборів у медіа» від ГО «Телекритика», що відбувся у Львові 4 жовтня.

Mediasapiens публікує ключові тези спікерів: Володимира Тарасюка (доцент кафедри журналістики філологічного факультету Ужгородського національного університету), Сергія Ющишина (медіаексперт, шеф-редактор інтернет-видання ERVE.ua), Ігоря Балинського (керівник магістерської програми з журналістики Українського католицького університету), Ольги Коцюруби (експерта ГМ «ОПОРА»).

Стандарти і права

Кожен журналіст, який пише про виборчу кампанію, має ознайомитися і дотримуватися 16 стандартів висвітлення виборів, представлених у Меморандумі про стандарти висвітлення виборчої кампанії. В їхній основі лежить розуміння ролі ЗМІ як «вартового суспільних інтересів», а перелік запропонованих принципів має допомогти медійникам виконувати цю місію, забезпечуючи виборців повною, всебічною та збалансованою інформацією про перебіг виборчої кампанії та всіх її учасників.

Варто також пам’ятати і про три базових загальноєвропейських права, яких журналіст не може порушувати:

- права кандидатів: яким би неприємним особисто для журналіста не був кандидат, його правами, гарантованими законодавством, не можна нехтувати;

- права виборців: журналіст не має права нав’язувати свою думку аудиторії тільки тому, що сам вважає одного кандидата достойним, іншого — ні. Слід подати повну та неупереджену інформацію й дозволити читачам робити власні висновки;

- активне виборче право: журналіст має мотивувати читача до активної громадянської позиції і зваженого вибору, в основі якого обізнаність із біографією кандидатів, їхніми програмами та попереднім політичним досвідом.

З основними українськими та європейськими законами, конвенціями та документами, які варто знати, висвітлюючи вибори, можна ознайомитися тут.

Джинса і політичне інформування

Варто розрізняти два поняття: політична реклама і політичне інформування. Політична реклама — це те, за що редакції отримують гроші від політиків, а політичне інформування — інформування аудиторії про політичні процеси, яке базується на стандартах журналістики. Перш за все, на неупередженності, правдивості, об’єктивності.

Гроші на політичну рекламу мають надходити в редакцію лише з фонду конкретного виборчого суб’єкта. Якщо це партія, то з фонду партії, якщо кандидат-мажоритарник — із його персонального виборчого фонду. Не інакше.

До політичної реклами можуть належати й ті матеріали, в яких журналіст згадує про конкретного кандидата, який під час передвиборчої кампанії підтримує або бере участь у масових подіях, конкурсах чи концертах.

Часто ЗМІ просто обманюють читача: вони дають йому картинку і заголовок, який інформує про одне, а сам матеріал є рекламою, прямою чи прихованою, певної партії чи кандидата. Все це є джинсою.

Перед виборами традиційно відбувається сплеск джинси в медіа. Найтиповішими її ознаками є відсутність балансу думок, невідокремлення фактів від коментарів, висновків та оцінок, поширення недостовірною, неперевіреної й неповної інформації, мета якої — зманіпулювати громадською думкою і спрямувати її в потрібному замовнику напрямі.

Виділяють три види джинси: політична – коли замовниками матеріалів є політики; економічна – замовники бізнесмени; корпоративна – замовники власники видання.

Боротися з джинсою можна трьома методами. Перший політичний, але він можливий лише коли на те є політична воля. Другий – громадський контроль, коли за дотриманням стандартів стежать громадські організації, активісти, небайдужі читачі й глядачі. Й третій – це журналістська протидія, коли самі журналісти намагаються впливати на своїх колег.

Соціальна відповідальність журналіста

Тези з виступу Ігоря Балинського, керівника магістерської програми з журналістики Українського католицького університету.

Будь-яка класична теорія, коли вона говорить про відповідальність у журналістиці, називає п’ять її типів. Насамперед, це відповідальність перед самим собою, далі — перед аудиторією, редакцією, колегами та суспільством.

Відповідальність є компетентністю. Компетентність полягає у вмінні ставити незручні запитання. Журналісти тоді будуть відповідальними й компетентними, коли комплексно аналізуватимуть дії політиків та доступно, правдиво і повно пояснюватимуть це аудиторії.

Журналіст не має права відтворювати те, що просто було почуто і побачено ним, не заглибившись у контекст і не поставивши запитань «що відбулося?», «чому?», «чи відбулося це так, як мало відбутися з точки зору логіки, справедливості?».

Відповідальність — це глибина аналізу ситуації. Для журналіста критично важливо вміти аналізувати, прогнозувати, пояснювати причини і наслідки тих чи інших політичних рішень та дій.

Володимр Волощук для «Вибори та ЗМІ»

Print Friendly

Поділитись

About Author

lera.lauda