Джинса і піар по-українськи. І знову знайомі обличчя

Медіаексперти називають джинсу видом корупції, професійною проституцією і журналістським рабством, маніпуляцією і чорним піаром. Традиційно найбільш урожайна на джинсу пора – перед виборами. І цьогорічна кампанія винятком не стала.

Досвід минулих виборів

Як доводять моніторинги медіаорганізацій, політичні фігури, що найчастіше замовляють джинсу в ЗМІ, зазвичай, лишаються незмінними протягом багатьох років.

Приміром, на попередніх виборах до Верховної Ради на джинсі були спіймані майже усі ключові політичні сили. Відповідне дослідження проводив Інститут масової інформації. Тоді 32% замовних матеріалів належало владі – «Партії Регіонів», 16% – мажоритарним кандидатам,  серед яких особливо виділялися Алла Шлапак, Олесь Довгий, 11% – КПУ. У списки джинсовиків також потрапили Наталя Королевська, Сергій Тігіпко, Об’єднана опозиція. Серед видань найбільше джинсували «Комсомольская правда», «Факты», «Комментарии», «Сегодня». А напередодні президентських виборів у травні 2014 року лідерами політичної джинси називали Юлію Тимошенко – 35%, і Сергія Тігіпко – 25%. На третьому місці – нинішній президент Петро Порошенко з 16%, за ним – комуніст Петро Симоненко – 11%.

Як розпізнати джинсу?

Іноді розгледіти замовний матеріал непросто. Її можуть подати завуальовано: під виглядом репортажу, інтерв’ю з політиком чи й просто його коментарем із гарячого питання. У таких випадках, головними маркерами для розпізнання «нечистого» матеріалу стають компліментарність питань журналіста і шаблонність відповідей героя – так, ніби їх взяли з прес-релізу. Критично слід ставитися до й текстів, актуальність і суспільна значимість яких викликає сумніви. Коли бачите на національному каналі чи у всеукраїнському виданні черговий сюжет або матеріал про зустріч політика N з пенсіонерами у місті Х, замисліться, чи дійсно це є подією масштабу усієї країни? І чому при обмежених друкованих площах у виданні і геть немалій собівартості ефіру на телебаченні, подібним новинам знаходиться місце?

А буває джинса, яку, здається, навіть і не думають маскувати під редакційними текстами. Вона відверта і зухвала. Це коли у різних медіа з’являється один і той же текст під однаковими заголовками, який в одному ЗМІ подається як авторська новина, у іншому – авторство цього ж матеріалу приписують іншій людині, а десь лишають анонімним.

Ми вирішили перевірити рекордсменів-джинсовиків попередніх виборчих перегонів. Насамперед, Наталію
Королевську та Олега Ляшка. Проаналізували матеріали у різних ЗМІ і знайшли більш, ніж достатньо прикладів їх джинсування і в новому політичному сезоні.

У неї є мрія

Отже, безумовним переможцем попередніх років була Наталія Королевська. Жінка, у якої давно є мрія отримати одну з ключових посад в українській політиці, не скупилася на замовні матеріали ще під час виборів у 2012 році. Тоді вона, приміром, з’являлася на обкладинках кількох журналів, а на телебаченні регулярно виходили сюжети про її бурхливу діяльність. 2013 року вона також була помічена на джинсі, зокрема, у газеті «Сегодня».

Після того, як Королевська покинула пост міністра соціальної політики, вона на деякий час зникла з екранів телевізорів і газетних шпальт. Проте, невдовзі повернулася у ролі громадського діяча – лідерки організації «Дорога життя». І почала працювати за вже напрацьованою схемою. Телеканали раптом знову зацікавилися її персоною і активно почали висвітлювати її поїздки у зону АТО, збір пожертв і їх передачу коштів та ресурсів постраждалим.

І лише тепер, коли до виборів залишилося менше місяця, і стали відомі всі партії-кандидати, з’ясувалося, що Наталія Королевська робить чергову спробу повернутися у політику. На цей раз – із «Опозиційним блоком», разом із Юрієм Бойко, Вадимом Рабіновичем, Нестором Шуфричем, Михайлом Добкіним, Ігорем Гужвою та іншими, переважно, екс-регіоналами. І вже у складі «Опозиційного блоку» Королевська продовжує агіт-пропаганду в медіа.

ЗМІ чомусь охоче пишуть про те, як №8 партійного списку зустрічається із пенсіонерами, біженцями із зони АТО, і як обіцяє, що буде працювати над соціальним «покращенням». Далі – кілька прикладів.

 

Це далеко не повний перелік видань, у яких з’являються подібні матеріали від Наталії Королевської.  Як бачимо, вони є як у всеукраїнських газетах та онлайн-ЗМІ, так і регіональних. І навіть на топових телеканалах.

У нього є вила

Ще один одіозний персонаж української політики, який полюбляє замовні матеріали, це Олег Ляшко. Він інформує ЗМІ про все, що робить: зустрічі з виборцями й палкі промови на трибунах, хрестини дітей своїх потенційних виборців у селах – переважно, на Чернігівщині, поїздки в АТО і обіцянки продати своє авто… Все це та багато іншого ми щодня бачимо в інтернеті, газетах і на телебаченні.

А тут Ляшко вже продає свій «Рендж Ровер». Це його блог на сайті «Корреспондент». Звичайно, формат блогу дозволяє такі матеріали. Але цю ж новину про роботу Ляшка на благо української армії потім передруковує ряд видань. Ось деякі з них.

 

А ось приклад неприхованої джинси, про який йшлося вище: коли один і той же текст друкують одночасно кілька видань. Так трапилося із матеріалом під назвою «Три дні з Олегом Ляшко». Вбиваємо назву у Google, виставляємо у налаштуваннях пошуку «показати результати за останній місяць», і бачимо перші три посилання на досить рейтингові видання, а нижче – той самий текст,  але у  менш відомих джерелах.

 

Олег Ляшко також частий гість політичних ток-шоу. Приміром, його регулярно запрошують на ефіри «Черного дзеркала» на «Інтері». Там він влаштовує черговий чи одіозний вчинок, новини про який опісля розносять різні ЗМІ.

 

 

Як бачимо, політичні сили не забувають старих методів роботи і досі не нехтують джинсою. Не відмовляються від неї і медіа, як національні, так і регіональні. Одними керує бажання створити додатковий плацдарм для піару, бо ж самих лише листівок із обличчями на кожному стовпі виявляється замало. Інші женуться за можливістю додатково підзаробити.

Джинса суперечить усім принципам чесної журналістики. Замовні матеріали перекреслюють нівелюють стандарти, дискредитують імена журналістів та бренди ЗМІ, які дозволяють собі їх публікувати.

Олександра Горчинська для «Вибори та ЗМІ»

Print Friendly, PDF & Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *