Джинса в медіа — які реальні методи протидії?

Статті — 23 жовтня 2014

Поняття джинси необхідно прописати в законодавстві та визначити відповідальність ЗМІ й замовників за її розміщення, оскільки це один із видів корупції — вважають учасники круглого столу «Джинса в українських медіа у передвиборчий період —  2014 та як з нею боротися»

20 жовтня в Києві відбувся круглий стіл «Джинса в українських медіа в передвиборчий період — 2014 та як з нею боротися», який організувала ГО «Телекритика» в рамках спільного проекту Європейського Союзу та Ради Європи «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні».

На круглому столі було презентовано результати моніторингів загальнонаціональних  («Інтер», «1+1», «Україна», СТБ, Новий канал, ICTV, 5-й, Перший національний) та регіональних телеканалів щодо кількості матеріалів з ознаками джинси та порушеннями журналістських стандартів. Моніторинги ГО «Телекритика» проводить за підтримки Ради Европи та «Інтерньюз Нетворк» (США). Інститут масової інформації вустами виконавчого директора Оксани Романюк презентував результати власних виборчих моніторингів друкованої та інтернет-преси. Результати всіх моніторингів свідчать, що явище джинси в медіа лишається майже таким же масштабним, як і раніше — що ближче до виборів, то більше матеріалів з ознаками замовності подають телеканали.

Лідером джинсового антирейтингу, за моніторингами «Телекритики», в період з 1 вересня по 17 жовтня є «Інтер», на другому місці — «Україна» (наприклад, тільки за тиждень  6-11 жовтня на «Інтері» було 58 матеріалів з ознаками джинси, на «Україні» — 36).

Як зазначила Наталя Лигачова, шеф-редактор «Телекритики», передвиборча кампанія цього року позначена засиллям корпоративної джинси: «Передвиборча кампанія на телеекранах стала не змаганням програм і навіть не змаганням харизматичних лідерів, а війною олігархів. Однак в останні тижні перед виборами до корпоративної джинси додалось і просто заробляння “грубих грошей”: джинсують майже всі телеканали, очевидно, оцінюючи цей період як останній етап жнив».

Такі самі негативні тенденції простежуються і на регіональних телеканалах, й у пресі. Оксана Романюк, виконавчий директор ІМІ, сказала, що моніторинг ІМІ зафіксував нерозбірливість друкованих ЗМІ у спектрі розміщуваної джинси — в одному виданні публікуються замовні матеріали від ідеологічно протилежних партій. У регіональній пресі ситуація найгірша — до 80% площі відводиться під замовні матеріали.

У круглому столі взяли участь журналісти, медіаексперти, члени Нацради, юристи, представники громадських структур. Головним питанням обговорення була не кількість джинси, а реальні шляхи боротьби з нею.

Байдужість до етики

Серйозною проблемою є ігнорування журналістами й медіаменеджерами професійних стандартів та етики. Це особливо прикро після Революції гідності: журналісти у своїх матеріалах кажуть про необхідність очищення влади, але при цьому розміщують замовні матеріали від різних політичних сил. «Ми збиралися на майданах, щоб подолати систему корупції, однак вона стосується не тільки органів влади, але і ЗМІ, які оприлюднюють замовні матеріали, — наголосила Світлана Остапа, журналіст та член ГО «Телекритика». — Джинса спотворює вибір виборців, а також порушує права споживачів інформації».

Розміщення замовних матеріалів — пряме порушення Етичного кодексу українського журналіста. Учасники круглого столу висловили жаль, що така організація, як Комісія з журналістської етики, не має дієвих інструментів впливу на ЗМІ, щоби припинити грубе порушення стандартів. Катерина М’ясникова, виконавчий директор НАМ, зазначила, що недопрацьована ідея єдиної прес-карти тут могла б бути корисною — тобто журналістів потрібно було б позбавляти прес-карти, якщо вони джинсують.

Тим не менш, моральний пресинг джинсовиків все одно необхідний, вважає медіаюрист Ігор Розкладай — корисно регулярно публікувати антирейтинги телеканалів, які найчастіше порушують стандарти. «Створення суспільного мовлення тут теж зіграло б велику роль, оскільки суспільний мовник демонстрував би певну планку стандартів, і це впливало б на інші телеканали», — зазначив пан Розкладай.

Проблеми із законодавством

Утім, медіаексперти розуміють, що лише закликами до сумління й моралі проблеми не вирішити, треба виробити жорсткіші методи. Експерт Ради Європи Расто Кужел рекомендує посилити роль медіарегулятора, а саме Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Він наголошує на необхідності реформи органу, щоби той був максимально незалежним від політичних упливів. Після цього посилити відділ медіамоніторингу та, найголовніше, призначити великі штрафи за розміщення замовних матеріалів у ЗМІ.

В рамках чинного законодавства Нацрада не має достатніх повноважень, щоби заборонити публікувати ЗМІ матеріали з ознаками замовності. Ольга Герасим’юк, перший заступник голови Національної ради, пояснила: з одного боку, саме Нацрада є органом, який здійснює нагляд за дотриманням ліцензіатами порядку мовлення під час виборів. З іншого боку, закон про вибори народних депутатів закріплює за Нацрадою обмежені повноваження у сфері контролю. Так, вона може використовувати матеріали моніторингу, надані громадськими організаціями, й у разі виявлення порушень, повинна інформувати про це Центральну виборчу комісію або відповідну окружну виборчу комісію. Крім того, Нацрада може подавати запит у телерадіорганізації з вимогою надавати всю «інформацію про виділення ефірного часу відповідно партії, кандидату в депутати в одномандатному окрузі для проведення передвиборної агітації, а в разі необхідності — копії відповідних угод, платіжних документів і передач у запису на плівці та інших носіях інформації» (ч. 12 ст. 72 ЗУ «Про вибори народних депутатів»).

Позбавити мовника ліцензії чи припинити його трансляцію Нацрада має право лише у випадку, якщо мовник порушує Конституцію України у таких пунктах, як заклики до повалення державного ладу тощо. Як зазначила Ольга Герасим’юк, зараз розробляється новий закон про телерадіомовлення, в якому, можливо, повноваження Нацради в цій сфері буде розширено.

На перший план виходить проблема відсутності в законодавстві чіткого визначення, що таке джинса. Є визначення про приховану рекламу, наявність якої порушує права споживачів, однак цього недостатньо. «Ми говоримо про не описаний у правому полі об’єкт, — зазначив Григорій Шверк, заступник голови Нацради. — Деякі наші медіа навчились її так “кваліфіковано” подавати, що довести в суді замовність матеріалу практично неможливо». Як розповіли члени Нацради, обговорення змін у законодавстві про телебачення й радіомовлення відбувається із залученням представництва ОБСЄ, тривають дискусії щодо фіксування в законі поняття джинси та призначення органів, які мають контролювати появу таких матеріалів.

Починати треба з замовників

«Кажучи про розміщення джинси, треба розуміти, що попит породжує пропозицію, а попит ініціюють замовники — політичні сили та кандидати, зацікавлені в маніпулятивних технологіях для впливу», — зауважив Вадим Черниш, керівник неурядової організації «Центр із вивчення проблем безпеки та протидії відмиванню коштів». На його думку, боротися з джинсою потрібно з іншого боку — тиснути на замовників, керуючись тим, що вони порушують виборче законодавство.

Так, часто угоди між ЗМІ й політиком укладаються в режимі повної таємності, так само таємно відбувається оплата наданих послуг, а грошові операції не обліковуються ані у платника, ані у ЗМІ. Отже, сторони розуміють незаконний характер таких угод, який фактично є частиною нелегального сегменту ринку рекламних чи інформаційних послуг.  І тут, як зазначив пан Черниш, треба звернути увагу на походження грошових коштів, які використовуються для оплати послуг щодо розміщення джинси: «Оплата цех послуг відбувається за межами офіційно створеного виборчого фонду кандидатів». Заходом протидії, відповідно, повинно бути посилення кримінальної відповідальності за порушення фінансування виборчих кампаній і розробка типової угоди про надання послуг між ЗМІ і кандидатом на виборну посаду.

Учасники круглого столу наголошували, що джинса мала б розглядатися як підкуп виборців — тільки в даному разі через приховані замовні матеріали. Крім того, як зазначив Олексій Кошель із Комітету виборців України, у законодавстві, яке визначає умови зняття кандидата з виборів, мала б бути деталізація щодо такого виду корупції, як джинса.

У процесі притягнення до відповідальності політиків та ЗМІ важливу роль відіграють громадські організації. Однак, як зазначив Олександр Клюжев, експерт «Опори», згідно з чинним законодавством, громадські організації не мають права оскаржувати в судах порушення з боку ЗМІ під час виборчого процесу. Громадські організації можуть лише оприлюднити результати своїх моніторингів. Учасники круглого столу вважають, що права громадських організацій має бути розширено, зокрема, їм треба надати право на складення протоколів про адміністративне правопорушення, які потім мали б передавати безпосередньо для розгляду судом.

«Оскільки громадські організації активно моніторять ці порушення, вони б мали дотискати справи і подавати в суди», — зазначив Владислав Севрюков, член Нацради. На що Наталя Лигачова, шеф-редактор «Телекритики», зауважила: безумовно, треба розширити права НДО, але водночас не слід державі все перекладати на громадські організації: «Громадські організації мають моніторити порушення, надавати інформацію про них суспільству та відповідним державним органам, які й мають, врешті-решт, карати порушників».

Експерти говорили й про інші проблеми українських медіа, які суттєво впливають на явище джинси: це непрозора медіавласність, олігархізація ЗМІ, а також скрутне фінансове становище багатьох видань, особливо в регіонах. Як наголосила Катерина М’ясникова, рекламодавцями там є малий і середній бізнес, який за останні роки дуже постраждав. Із цим погодився й Сергій Томіленко, перший секретар НСЖУ: «Кошти, які надходять від прихованої політичної реклами, компенсують суттєве зменшення комерційної реклами, це великий дохід для районних газет». Оскільки економічна ситуація видань погана, передвиборчу джинсу розглядають як один із найкращих способів заробітку.

Читайте  також  рекомендації по боротьбі із прихованою рекламою від  експерта Ради Європи Расто Кужела, президента Єреванського прес-клуба Бориса Навасардяна та Вадима Черниша, керівника неурядової організації «Центр із вивчення проблем безпеки та протидії відмиванню коштів».

Марина Дорош, «Вибори та ЗМІ»

 

Print Friendly

Поділитись

About Author

lera.lauda