Тарас Петрів: Беручи участь у таких проектах, молодь веде активну боротьбу за «пробудження країни»

Інтерв’ю — 02 листопада 2014

 Як Перший національний  співпрацював зі студентським проектом  Campus 3.0 над передвиборчими дебатами.

Голова Фундації «Суспільність» викладач Тарас Петрів розповів «Телекритиці» про роботу студентів із Campus 3.0 над спільним проектом Першого національного «Національні дебати», що транслювався у прямому ефірі з 13 по 23 жовтня. Молоді люди разом із професіоналами з НТКУ організували й провели сім випусків дебатів із представниками 28 політичних сил, що брали участь у позачергових виборах до Верховної Ради.

За словами Тараса, для студентів участь у таких проектах не тільки чудова практика, а й можливість створити дискусійний майданчик для діалогу з політиками, щоб донести їм вимоги молоді. А для Першого національного — це ефективний спосіб залучення молодіжної аудиторії. Залученню молодого глядача сприяла й інтернет-трансляція як власне дебатів, так і прямоефірних дискусій із експертами, які були організовані Campus 3.0 за лаштунками основної студії. На думку Тараса Петріва, спільний із генеральним директором НТКУ Зурабом Аласанією задум про конвертований варіант дебатів (ефірне та інтернет-мовлення) виявився досить вдалим.

 

– Тарасе, громадське об’єднання Campus 3.0 допомагало в організації «Національних дебатів» на Першому національному. Скільки саме людей було задіяно в організації  інтернет-трансляції, діалогах із політиками й гостями ефірів під час рекламних пауз у телеефірі та по закінченні програми?

– Десь приблизно 35. Це частина людей, які працюють у Фундації «Суспільність», частина волонтерів, яких ми залучили з університетів, і ще кілька людей, із якими ми співпрацюємо як із консультантами.

 

– Ви відповідали за майданчик за лаштунками, звідки мовили під час рекламних пауз, і потім після ефіру?

– Ми домовилися про таку співпрацю. Спочатку Зураб Аласанія й Мирослава Гонгадзе — ведучі дебатів — включалися з анонсом у новини. Після того в телеефірі — семихвилинна рекламна пауза, а ми в цей час розмовляли з експертом. І таких експертних студій було ще три в рекламних паузах, де ми мали можливість обговорити з експертами і сам ефір, і нові ідеї. А після ефіру дебатів усі учасники приходили на Campus-point, де студенти їх практично «добивали» своїми запитаннями.

Ми починали о 21.15 і закінчували ближче до опівночі. В нас часто бувало так, що ми збирали в останній паузі запитання, наприклад, на «Українській правді», і студенти найгарячіші з них ставили учасникам.

 

– Де можна було побачити ваші включення?

– Ми вирішили цього разу звузити трансляційні платформи, а зосередити аудиторію на сайті Першого національного. В нас була дуже класна історія — трансляція трьома мовами на youtube-каналі Першого національного. Глядачі могли там власне переключатися на англійську чи кримськотатарську. Крім того, ми маємо youtube-канал Campus 3.0, де нас дивиться переважно студентська аудиторія. Це наш канал, на якому ми показуємо практично все, що відбувається. Крім того, нас ще транслювали сайти «Корреспондент», Bigmir.net і «Телекритика».

 

– Що, на вашу думку, дає студентам участь у таких заходах?

– Якщо брати студентів — майбутніх журналістів, то, звичайно, найкраща історія тут — це їхня практика. Те, що вони бачать у цьому фантастичному павільйоні майбутнього суспільного мовника, де вони колись, можливо, будуть працювати, жоден майданчик університету не дасть їм такого. Але тут була ще така одна особливість. Ми запрошували не тільки журналістів, а й студентів — майбутніх політологів, економістів, і намагалися робити так, щоб аудиторія була сегментована. Вони потім розповідають друзям, як відбуваються дебати, запитують, які гострі й болючі запитання вони б хотіли поставити. А ще вони через дебати мобілізують молодіжну аудиторію. Ми хочемо, щоб молоді брали участь у політичному житті країни. І ми бачили, як практично щодня в нас змінювалася аудиторія. І з кожним новим випуском все більше і більше людей приходило на дебати.

Студенти не тільки сиділи в залі й ставили запитання під час телеефіру, а й приходили потім на наш майданчик (за лаштунками студії) і ще розпитували експертів чи учасників дебатів. У нас із Зурабом Аласанією була така задумка, щоб був конвергований варіант дебатів. Різні групи робили різні майданчики, але загалом працювала єдина команда. Ця ідея сподобалася нам усім, бо молоді бачили, як можна творити новий вид конвергованого мовлення для телебачення як такого і для інтернет-мовлення, де вони всі звикли працювати.

Беручи участь у таких проектах, молодь веде активну боротьбу за «пробудження країни».

 

– Ви вже мали досвід організації дебатів?

– З парламентських виборів 2012 року. Тоді дебати ми зробили на території «Інтерньюз-Україна», а на Першому національному розпочали з президентських виборів-2014. Тоді студенти хотіли створити дискусійний майданчик для діалогу з політиками, щоби донести їм наші вимоги. Наш перший проект був пов’язаний із парламентськими виборами, це була серія онлайн-дебатів університетської спільноти 25 регіонів України з провідними українськими політиками. В нас у гостях побували лідери політичних партій та кандидати-мажоритарники, які балотувалися до Верховної Ради.

 

– Хто у «Кампусі» ведучі?

– Ми і на всіх попередніх «Кампусах», і зараз намагалися зробити так: один ведучий — відомий журналіст працює у парі з нашими студентами. Нам не вдається, звичайно, одразу всіх студентів ставити в кадр, ми пробуємо багатьох по черзі, в них дуже багато трактів і кастингів. На перший ефір ми вирішили запросити ведучу, керівника прес-служби Ukrainian Fashion Week Інгу Вишневську і нашого студента 2-го курсу. Це дуже добре вийшло, ми вважаємо. Потім ще кілька разів так робили. Але деколи ми запрошуємо двох професійних ведучих, наприклад, у нас були Інга Вишневська і Галина Каплан. Тому що є деякі ефіри, в яких дуже багато запитань, і щоб краще з ними впоратися, ми ставили більш підготовлених людей. Наприклад, ведучого 5-го каналу Віталія Гайдукевича, з яким ми співпрацюємо з перших дебатів.

 

– Скільки «Кампусу» років?

— Третій рік. Мені дуже приємно, що до всіх ведучих, яких ми зверталися, чи то Дмитра Тузова, чи Віталія Гайдукевича, чи до громадської активістки Світлани Заліщук (наразі народний депутат. — Ред.), яку ми пробували в якості ведучої, ніхто ніколи не відмовлявся, навпаки, з радістю працював зі студентами. Мені приємно, що це практична школа відомих ведучих для початківців, які згодом теж стануть відомими ведучими.

 

– І ви все робите на громадських засадах? Вам за це ніхто не платить?

– Звичайно, студентам ми не платимо, але в нас є проект і всі асистенти, й редактори, які працюють на дебатах, отримують гонорари. Ми намагаємося завжди співпрацювати з кампанією beTV, яка забезпечувала нас основним інструментарієм і трансляцією, крім того ми завжди у своїх партнерів орендуємо техніку. Наприклад, нам додатково потрібна була камера, яка працює на зал. Або 2012 року не вистачало петличок. Але ці проблеми ми вирішуємо, бо маємо проект, який фінансує «Інтерньюз-Нетворк», Міжнародний фонд «Відродження». Це наші спонсори, які допомагають нам закупити техніку чи декорації.

 

– Скільки на «Національні дебати» ви залучили режисерів, операторів?

– Близько двадцяти.

– Над якими проектами працюватимете після дебатів?

– Ми робили проект «Університет медіаграмотності», зараз хочемо його продовжувати, це наша фішка. Також у нас є спільний проект із Віталієм Гайдукевичем, плануємо його транслювати на одному з провідних каналів. І ще ми хочемо робити мультимедійну медіашколу, вже є попередні напрацювання, плануємо залучати й «Телекритику» спільно з «Радіо Свобода». І, напевне, будемо робити якійсь проекти про модернізацією країни, але вже починаючи з весни. Дуже розраховуємо на суспільне мовлення, можливо,  зможемо якісь проекти запускати спільно з Першим національним — майбутнім НСТУ. В нас із ними склалася фантастична співпраця, і я вважаю, що те, що зробили університетська спільнота і всі партнерські організації, які були залучені до проекту «Національні дебати», вийшло дуже класно. Найбільше потішила відкритість до студентів. Хочу сказати добрі слова й на адресу Зураба, і всієї команди Першого, такий синтез майстрів та університетського середовища дає класний результат.

Світлана Остапа «Вибори та ЗМІ»

Фото Ігоря Меделяна, архів Першого національного

Print Friendly

По темі

Поділитись

About Author

lera.lauda