Моніторинг: Канали наввипередки догоджають Президентові

Моніторинг — 19 листопада 2014

Узагальнений огляд  щоденних випусків новин та телевізійних тижневиків та ток-шоу за 6-16 листопада 2014 року.

Центральні телеканали звертали надмірну увагу до заяв Петра Порошенка, «Інтер» та «1+1» продовжили воювати за проблемні округи, переходячи від незбалансованого опису ситуації в судах до спроб уплинути на процес перерахунку або скомпрометувати ЦВК. Кількість замовних матеріалів знизилась, а на перший план повернулася проблема корпоративної джинси. У підсумкових тижневиках інтереси власників телеканалів були виражені в матеріалах про дефіцит вугілля.

Щоденні випуски новин за 10-15 листопада (детальний моніторинг)

На всіх каналах надмірна увага до заяв Президента Петра Порошенка. У ефірах телеканалів некритично висвітлювали заяву Президента про оснащення військових; про те, що він начебто тримає на контролі розслідування злочинів колишніх керівників держави; твердження, що місія ОБСЄ є «ключовою в розв’язанні конфлікту на сході». «Інтер» цитує навіть беззмістовне висловлювання Порошенка на зустрічі з перуанським письменником Маріо Варґасом Льйосою. «1+1» звертає увагу на доброчинність дружини Президента.

Протягом тижня в новинах було озвучено двадцять п’ять різних заяв та коментарів Порошенка, і це без урахування повідомлень про події з його участю та коментарів представників Блоку Петра Порошенка.

«1+1»
Цього тижня продовжилося протистояння «1+1» та «Інтера» щодо проблемних округів. У матеріалах щодо ситуації на 59-му та 79-му округах ТСН відстоював інтереси кандидатів Валентина Манька та Володимира Бандурова. 10 листопада канал Ігоря Коломойського продовжив нападки на голову ЦВК Михайла Охендовського і дав у ефір матеріал, побудований на бездоказових звинуваченнях та маніпуляціях. Формально редакція дотрималась балансу, оскільки заявила про готовність надати слово самому голові ЦВК. Проте у середу 12 листопада, вийшов черговий матеріал про Михайла Охендовського із порушенням стандартів.

Того ж дня канал продовжив кампанію проти кандидата в депутати Ігоря Шкірі, використовуючи його опонента Юрія Ломоносова. Підозрілим був матеріал про ініціативу заборонити продаж алкоголю вночі в Києві, у якому простежується підтримка партії «Самопоміч».

14 листопада «1+1» дав в ефір рекламний сюжет про «ПриватБанк», який належить Ігорю Коломойському.

«Інтер»
«Подробности» так само бездоказово громлять Міністерство культури. Для імітації балансу в сюжеті про діяльність міністерства використано коментар Євгена Нищука. Однак його слова вирвані з контексту та не стосуються безпосередньо теми сюжету.

11 листопада «Інтер» повернувся до теми, якої давно не торкався, – рейдерське захоплення телеканалу ТВі, за яким, на думку «Інтера», стояв Микола Княжицький. «Подробности» показово імітують баланс, продемонструвавши, як звернулися до Княжицького й отримали від нього відповідь: «Я на совещании». До студії «Інтер» запросив новообраного нардепа від Блоку Петра Порошенка Миколу Томенка, якому було запропоновано здебільшого комфортні запитання.

Висвітлюючи тему коаліції, «Інтер» без пояснення дає заяву «Опозиційного блоку», хоча якраз ця політична сила жодного стосунку до формування коаліції не має. Невиправданою була згадка про «Опозиційний блок» і в матеріалах про проблемні округи. В ефірі «Подробностей» вийшли підозрілі матеріали про діяльність Борислава Берези, а також про замах на активіста Миколу Джогана.

13 листопада «Інтер» повернувся до атак на «Самопоміч» та її лідера Андрія Садового. Меру Львова не дали можливості відповісти на озвучені звинувачення щодо його будинку.

ICTV без балансу висвітлює заяву прокурора міста Києва Сергія Юлдашева зі звинуваченням добровольчих батальйонів у «махновщині». Журналісти не з’ясували, про кого саме каже Юлдашев, і не надали слово для відповіді відомствам, яким підпорядковані добровольчі батальйони.

Канал продовжив вихваляти тестя свого власника – Леоніда Кучму. Підозрілу увагу ICTV приділив найбільшому круїзному лайнеру в світі — Quantum of the Seas; про це судно канал уже розповідав 10 листопада й повернувся до нього знову. Також у випуску «Фактів» — корпоративна джинса «ПінчукАртЦентру».

СТБ долучився до некритичного висвітлення паркетних заяв Президента. Також, у «Вікнах» трапився рідкісний випадок, коли в матеріалі про колишніх президентів не фігурує Леонід Кучма. Журналісти процитували Леоніда Кравчука та Віктора Ющенка.

«Україна»
«События» розпочали тиждень із трьох рекламних матеріалів про Ріната Ахметова: традиційні продуктові набори для мешканців Донбасу, панегірик на адресу власника каналу від номінального міського голови Донецька Олександра Лук’янченка й повідомлення про те, що Ахметов збільшує кількість гуманітарної допомоги. Хвалебні сюжети про доброчинність власника каналу продовжували з’являтися і в наступні дні.

11 листопада гостем студії на «Україні» був Олександр Вілкул із «Опозиційного блоку», якому ставили переважно зручні запитання. Канал разом з «Інтером» долучився до безпідставної трансляції заяв «Опозиційного блоку». Також в «Событиях» в паркетному стилі звучали заяви Петра Порошенка.

Перший національний не поспішає позбуватися своїх паркетних звичок. Перший матеріал у випуску — включення кореспондентки з Центральної виборчої комісії, що складається лише зі стендапа кореспондентки без жодних додаткових матеріалів; другий — дайджест коментарів різних народних депутатів.

Канал уже не вперше, розповідаючи про плани щодо відновлення дитячої лікарні «Охматдит» у Києві, дає коментар віце-прем’єра Володимира Гройсмана. Також у цьому ж сюжеті без очевидних причин використано коментар новообраного народного депутата від Блоку Петра Порошенка Євгена Рибчинського. «1+1», при висвітленні цієї теми, акцентував увагу на хворих дітях, а не обіцянках політиків.

5 канал разом з іншими каналами некритично висвітлював заяви Президента.

Надмірна увага до Петра Порошенка може бути потрактована як прагнення власників отримати прихильність глави держави. Порошенко й до того був для більшості телеканалів практично недоторканною персоною, однак висвітлення порожніх заходів та заяв повертає теленовини в часи Януковича.

Протягом тижня в новинах було зафіксовано 39 матеріалів із ознаками замовності. З них найбільше — на телеканалі «Україна» (16, із них 10 — корпоративна джинса Ріната Ахметова), 11 — на «Інтері», 6 — на ICTV, 4 — на «1+1» та один на СТБ. «Опозиційний блок» залишається політичною силою, що замовляє найбільше джинси (4 матеріали).

Проте головними лейтмотивами замовних матеріалів залишаються намагання медіавласників уплинути на судові процеси щодо перерахунку та часткового скасування результатів виборів, які дають надію на перемогу «їхніх» кандидатів у проблемних округах. З-поміж масиву подібних повідомлень слід вирізнити кампанію «1+1» проти голови ЦВК Михайла Охендовського, проти якого журналісти «ТСН» «раптом» знайшли чимало різнопланового компромату, переважно бездоказового. Серія матеріалів проти Охендовського нагадує нам про те, що джинса — не лише «нешкідливий» замінник легальної реклами та політичної агітації, але й чорні технології, які можуть на догоду інтересам замовника підірвати чиюсь репутацію та довіру до державних інституцій загалом.

Моніторинг тижневиків за 16 листопада (детальний моніторинг)

Цього тижня ілюстрацією, як канали відстоюють бізнес-інтереси власників, стала тема вугілля для ТЕС.

Інформаційним приводом для висвітлення теми вугілля став виклик на допит до ГПУ міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Продана.

Кореспондент ICTV Олександр Візгін розпочав сюжет із оціночного судження, назвавши вугілля «ненадійним» та ще й «скандальним» продуктом через допит Продана в ГПУ. Коментує проблеми постачання вугілля з Донбасу також представник однієї компанії, яку автор матеріалу ідентифікує в титрах — ДТЕК, що належить Ринату Ахметову.

Зважаючи на те, як закінчує матеріал журналіст каналу Пінчука, можна сказати, що сюжет спрямований проти Ахметова. Так, Олександр Візгін із посиланням на дані Мустафи Найєма каже, що в період дефіциту антрациту компанія Ахметова експортувала вугілля. При цьому репортер називає Мустафу Найєма «журналістом», хоча наразі він уже політик — кандидат у депутати Верховної Ради України, представник пропрезидентської політсили.

Водночас варто зазначити, що журналіст дає можливість представнику ДТЕК спростувати цю інформацію.

На «Україні» рекламували компанію свого власника. Журналіст починає сюжет із залякування можливим дефіцитом вугілля. Причиною журналіст називає нестача антрациту, який використовують ТЕС. Згодом переповідає історію з допитом Продана, подаючи його коментар, а також думку представника ДП «Укрінтеренерго». Автор також дає синхрон Продана, який на засіданні Кабміну каже, що немає іншого шляху, як купувати в Росії вугілля.

Після цього журналіст починає рекламувати компанію ДТЕК, мовляв, поки держава думає над закупівлею в сусіда, ця найбільша енергетична компанія України вже імпортує вугілля з Росії. Привезли 1,5 млн тонн, але державі ще треба буде подумати, де дістати 12 млн.

Із закінчення сюжету стає очевидно, що весь матеріал побудований не так для висвітлення проблеми нестачі вугілля та можливої «системної аварії», як для тиску на владу через формування громадської думки заради вирішення корпоративних інтересів. Адже заблоковане вугілля на складах — це товар, який неможливо продати, тож за нього не можна отримати грошей. Журналіст подає синхрон представника ахметівського ДТЕК, у якому спікер каже: як тільки зможуть вивезти вугілля зі складів — не потрібно буде більше купувати в жодної країни.

Канал «1+1» Ігоря Коломойського детально пояснює ситуацію, та матеріал водночас  має ознаки замовності, але вже проти Ахметова. Журналіст Сергій Швець зробив репортаж із містечка Щастя, де стоїть ТЕС, що повинна забезпечувати всю Луганську область світлом. При цьому вказує на абсурдність ситуації, коли енергія з цієї ТЕС безоплатно йде і на територію, підконтрольну бойовикам.

Далі журналіст розповідає про напівтаємне постачання вугілля з неконтрольованих територій, в якому нібито задіяний ДТЕК Ахметова. Чи то компанію, чи то самого олігарха, журналіст називає «монстром», з яким «держава ніяк не може дати раду». ДТЕКу не надано можливості відповісти на критику.

«Інтер» дав цю тему останньою у випуску. Ведучий Дмитро Анопченко обговорив проблему з енергетичним експертам та представником ДТЕК. Однак назва самої компанії в ефірі жодного разу не прозвучала. Із риторики виступу гостя зрозуміло, що його завдання — якнайкраще пояснити глядачам, що, мовляв, державні та його корпоративні інтереси збігаються.

Тема вугілля яскраво продемонструвала не лише те, який олігарх із ким воює, але й те, наскільки по-різному можуть канали подавати й трактувати факти — в інтересах власних господарів.

Іншою ключовою темою у випусках тижневиків було очікування відкритого наступу російських військ.

У «Фактах тижня» на ICTV ведуча Оксана Соколова повідомила, що можливим днем активізації воєнних дій є неділя, 16 листопада, однак не повідомила джерела цієї інформації. Без пояснень теж був зроблений висновок, що «станом на сьогодні ситуація не така критична». Сюжет Максима Крапівного побудований на описі різних сценаріїв розвитку подій на сході України. Про сценарій війни журналіст повідомляє з посиланням на інформацію НАТО. Для підтвердження факту присутності російських військ не зовсім коректний доказ — відео з Макіївки, де рухається військова колона. На жаль, із цього відео не зрозуміло, чи це техніка Росії.

Важливо, що для коментарів автор матеріалу залучив переважно експертів. Серед них немає Дмитра Тимчука, кандидата в нардепи від «Народного фронту», якого використовували для аналізу в останніх передвиборчих випусках переважно ICTV.

У сюжеті журналіст використовує некоректне означення території, підконтрольні бойовикам — «ракова пухлина». Цим самим закладає в масовій свідомості думку, що цієї частини України варто позбутися (за аналогією зі справжньою пухлиною).

Про наступ, який не відбувся, «Україна» повідомила всередині ефіру. Тему розкрито на основі репортажу з села Кримське.

«1+1» присвятив цій темі цілий блок ефіру, подавши його на самому початку. У першому сюжеті цього блоку Олександр Романюк вказує, що «росіяни» можуть почати війну в будь-який момент, мовляв, на «сході майже ніхто не сумнівається». Така узагальнена статистика не зовсім коректна, адже навряд чи репрезентативно відтворює думки жителів сходу.

Автор подає офіційні дані кількості російської техніки на території України, посилаючись на експерта — колишнього голову зовнішньої розвідки СБУ. Перевагою є те, що інші канали навіть таких неофіційних даних не подають, а отже, масштаби вторгнення в такому разі важко уявити.

У сюжеті Олександра Романюка немає альтернативного сценарію розвитку подій — лише неоголошена війна. Автор робить такий висновок із розмови з одним військовим фахівцем, хоча посилається на низку експертів.

У наступному сюжеті Андрій Цаплієнко через історію однієї з опорних точок на карті АТО вдало показує і проблеми з озброєнням для стримувань бойовиків та російської армії. Журналіст також згадує історію про те, як йому вдалося дізнатися про наступ бойовиків 16 листопада. Цю історію він описав у соцмережі в середині минулого тижня,  кілька сайтів подало її як новину.

У«Часі. Підсумках тижня» на 5-му каналі цю тему подали другою, пропустивши вперед інформацію про перебування Владіміра Путіна в Австралії на саміті G20.

Сюжету редакція не подала, зате у включенні зі Слов’янська Олексій Братущак розповів про ситуацію на сході. Коли розповідав про можливий наступ, слушно зауважив, що не можна говорити, чи прогнози про масовану атаку справдились. Адже до закінчення доби залишилося ще кілька годин.

Наприкінці включення Олексій Братущак зазначає, що кількість обстрілів збільшується. А насамкінець, посилаючись на думки різних військових із передової, каже, що російська армія якщо й піде в наступ, то масштабних операцій не зможе виконати.

Канали продовжили висвітлювати тему створення коаліції, однак ставлять матеріали про це не на перший план у випусках. Оксана Соколова на ICTV виголосила нотку критики, спіймавши владу на слові про короткостроковість створення коаліції після виборів.

У сюжеті «Событий недели» з’явився коментар політтехнолога Тараса Березовця про те, що «Батьківщина» та Радикальна партія може шантажувати коаліцію «золотою акцією». Ця тема одразу розійшлася новинними сайтами. Втім, журналістка не дає можливості відповісти на закиди цим політсилам. Мало того, в сюжеті немає жодного коментаря учасника коаліціади — партії «Батьківщина».

Аналіз перипетій навколо парламентської більшості редакція «ТСН. Тижня» («1+1») помістила після інформації про перемогу Володимира Кличка над болгарином Кубратом Пулєвим. На початку сюжету про коаліціаду журналіст критикує Президента, який обіцяв швидке створення більшості для старту нового парламенту.

Далі Сергій Швець переходить до аналізу проекту тексту коаліційної угоди та п’яти пріоритетних реформ, запропонованих прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Щоправда, пріоритетність журналіст визначив по-іншому, ніж глава Уряду.

Розповідаючи про суперечки навколо посад, журналіст опускає участь у коаліціаді «Батьківщини» та Радикальної партії Олега Ляшка, про які в матеріалі взагалі не згадано.

«Подробности недели» виділили темі створення коаліції не багато ефірного часу. Ведучий Дмитро Анопченко обговорив у прямому включенні це з представниками партій, які пройшли до парламенту. До студії був запрошений представник «Опозиційного блоку», який взагалі не причетний до створення коаліції. Виділені хвилин Вілкул витратив, аби покритикувати владу.

Огляд ток-шоу «Право на владу» за 6 листопада (детальний моніторинг)

Політики після виборів змушені обговорювати нагальні проблеми та пояснювати, як вони збираються їх вирішувати. Наступає справді зоряний час для редакцій суспільно-політичних ток шоу. Бурхлива українська реальність дає достатньо приводів, щоб влаштувати політикам важку розмову (hard talk). Це можливість викрити популістів і брехунів та водночас нагода новим обличчям розширити коло своїх прихильників.

6 листопада випуск „Права на владу” на каналі “1+1″ був присвячений ситуації на Донбасі. Інформаційний привід – вибори „голів” і „народних рад”  в так званих ДНР і ЛНР.

Троє учасників (Бірюков, Геращенко, Верігіна) за характером своєї роботи протягом останніх шести-семи місяців безпосередньо мали справу с конфліктом на Донбасі і навіть перебували в зоні АТО. Серед експертів лише Моторний міг також посилатися на особистий досвід очевидця подій на Донбасі. З цієї точки зору, учасники мали певну перевагу над експертами і дехто нею таки зловживав. Баланс представників політичних сил було дотримано.

Показово, що Бірюков та Геращенко як представники нової влади вперто ухилялися від відповідей на незручні запитання. Зокрема, коли Володимир Огризко запитав про „дивну війну” на Донбасі, коли військовим не дозволяють воювати і перемагати, Бірюков та Геращенко в один голос почали говорити про те, як неможливо Україні перемогти Росію. Проте через кільканадцять хвилин запрошений у студію танкіст Іван Нечувний розповів, як його підрозділ стояв 99 днів під Донецьком ще до відомих подій під Іловайськом, і не отримував жодного наказу про наступ чи оборону. Ці факти ніхто з наближених до влади учасників не захотів прокоментувати. А ведучий не використав це як нагоду, щоб знову запитати учасників про „причини” та „авторів” дивної війни з українського боку.

В іншому епізоді ведучий вдався до маніпуляції двома запитаннями військового журналіста Моторного, переадресувавши складніше запитання Верігіній, яка в силу своєї віддаленості від влади не могла адекватно на нього відповідати. Та нічого не спитавши у Геращенка, чий керівник як міністр внутрішніх справ мав би давати відповідь на запитання „що робити далі”.

Коли ж експерт Ігор Козій практично повторно звернувся із тим самим запитанням до радника голови МВС Антона Геращенка про те, що влада робить, щоб переконувати людей на звільнених територіях, той вдався до атаки на експерта, намагаючись підірвати довіру глядачів до його компетентності. При цьому також Геращенко використовував прийом приниження опонента, порівнюючи його слова з „кукуріканням півня”.

Хоча ведучий особливо не дотискав учасників ток-шоу, його хід з наданням права останнього слова бійцю із зони АТО дозволив розставити всі крапки над „і”.

«Вибори та ЗМІ»

фото - za.zubr.in.ua

Print Friendly

Поділитись

About Author

lera.lauda