Моніторинг: «Опозиційний блок» використовує тему голоду на Сході для власного піару

Моніторинг — 30 листопада 2014

Узагальнений моніторинг щоденних випусків новин, підсумкових тижневиків та ток-шоу за 13-28 листопада.

Упродовж 17-22 листопада «Інтер» та «Україна» допомагали «Опозиційному блоку» ствердитись у ролі виразника й захисника інтересів окупованих територій, нещадно критикуючи владу за рішення припинити роботу «Ощадбанку» в частині Донецької та Луганської області, контрольованій бойовиками. Канали групи StarLightMedia намагалися боротись із ініціативою заборонити рекламу ліків на телебаченні. Війна за мажоритарні округи не припинилася, але відійшла на другий план. У випусках новин з’являються паркетні матеріали про Порошенка та Яценюка.

Порядок денний підсумкових тижневих випусків продиктований не стільки суспільною важливістю тем, скільки інтересами власників. У ефірах ток-шоу помітні тенденції, які дають надію на якісну їх зміну.

Щоденні випуски новин за 17-22 листопада (детальний моніторинг)

17 листопада «Україна» разом з «Інтером» та СТБ захищала суддів від люстрації. В сюжеті з’являється лише коментар на користь скасування закону про люстрацію і немає позиції авторів та прихильників цього закону.

У матеріалі про розслідування катастрофи малазійського лайнера «События» маніпулюють, використовуючи відеозапис нібито розмови Коломойського з пранкером, який видав себе за Губарєва. Позиції Коломойського й будь-яких коментарів щодо цього відео, достовірність якого не підтверджена, в матеріалі немає. Канал Ахметова продовжує у кожному випуску вихваляти свого власника.

Протягом тижня «Україна» долучилася до «Інтера» та використовує тему голоду на окупованих територіях як нагоду для критики влади. У матеріалах звучать односторонні звинувачення у сторону державних структур. При цьому «Україна» позбавляє представників влади можливості відповісти на критику, натомість піарить близького до Ахметова мера Донецька в екзилі – Олександра Лук’янченка або нардепів від «Опозиційного блоку», які теж не втрачають нагоди покритикувати владу. Матеріали позбавлені балансу. Окрім цього, «Україна» безпідставно використовує коментарі «Опозиційного блоку» в матеріалах про коаліціаду.

Разом з «Інтером» канал Ахметова бере участь у війні за мажоритарників «Опозиційного блоку». 19 листопада канали підтримали Сергія Сажка.

17 листопада на «Інтері» виходить перший матеріал із серії про скрутне становище людей на окупованих територіях. Уже з наступного дня «Подробности» почнуть активно використовувати цю тему для критики уряду та Нацбанку за відмову виплачувати гроші на окупованих територіях. До критики залучать представників «Опозиційного блоку», однак представникам влади можливості відреагувати телеканал не надасть. Представники цієї політичної сили ще кілька разів безпідставно з’являтимуться у випусках «Інтера» протягом тижня.

У сюжеті про проблеми в Міністерстві культури редакція грубо порушує стандарт відокремлення фактів від коментарів. До цієї теми канал звертався двічі протягом тижня. У другом матеріалі з нищівною критикою Євгена Нищука баланс зімітовано за допомогою коментаря міністра культури, який не є відповіддю на критику, що лунає в матеріалі.

Канал продовжив брати участь у війні за мажоритарні округи, підтримавши кандидатів Вадима Нестеренка та Сергія Сажка. Окрім цього, продовжився чорний піар Ігоря Коломойського та звинувачень проти його компаній без можливості відповісти на ці звинувчення. «Інтер» також згадав про нібито розмову Коломойського з пранкером, що вдавав Губарєва.

Не обійшлося цього тижня в «Подробностях» і без паркетних матеріалів про Президента, а також корпоративної джинси на користь власника телеканалу Дмитра Фірташа.

У матеріалі «Інтера» про волонтерську допомогу військовим безпідставно фігурує Олег Ляшко. А тему коаліціади коментує власник телеканалу Сергій Льовочкін.

17 листопада «1+1» вперше випустив матеріал проти іншого учасники «антиколомойської коаліції» – Віктора Пінчука. ТСН розповів про розкішний будинок дочки Леоніда Кучми – Олени Пінчук. Матеріал створений із порушенням стандартів достовірності та відокремлення фактів від коментарів. У цьому ж випуску ТСН – безпідставний піар заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Анатолія Адамського.

ТСН у 38-му окрузі виступає на боці самовисуванця та колишнього регіонала Олександра Кузьмука, наводячи в матеріалі лише коментар його довіреної особи. Позиції інших сторінк конфлікту не представлені.

«1+1» також  звертався до теми голоду на окупованих територіях, однак говорить лише про протести людей проти влади самопроголошених республік.

У матеріалі про затриманих в Греції українців «1+1» порушує стандарт достовірності та точності.

21 листопада ТСН разом з «Інтером» та «Україною» долучився до реверансів в бік дружини Порошенка, яка супроводжувала дружину віце-президента США Джо Байдена.

«Факти» на ICTV повідомили про інтерв’ю Порошенка німецькому виданню Bild, однак ця інформація на момент виходу фактично застаріла і порушує стандарт оперативності. У матеріалі про пікет Нацбанку не дотримано балансу.

Разом з іншими каналами ICTV долучився до останньої тенденції транслювати паркетні новини про Президента. Разом з СТБ канал також транслював заяви Яценюка, які не мали інформаційних приводів. Канали Пінчука, також, не оминули увагою те, що їхнього власника нагородили медаллю Андрея Шептицького за розвиток українсько-єврейських відносин.

18 листопада в ефірі каналу з’явився підозрілий матеріал про законодавчу ініціативу партії «Батьківщина» без коментарів експертів та представників інших політичних сил. 21 листопада ICTV приділив надмірну увагу Юлії Тимошенко.

У матеріалі про те, як Кабмін заборонив великим споживачам купувати газ у будь-кого, крім «Нафтогазу», ICTV порушив стандарти відокремлення фактів від коментарів і достовірності. Також «Факти» випустили в ефір незбалансований матеріал про заборону реклами ліків без позиції ініціаторів цієї заборони. Матеріал на цю тему з порушенням балансу з’явився ще й наприкінці тижня.

СТБ разом з «Інтером» були єдиними, хто не висвітлював виступ суддів проти люстрації. Водночас СТБ долучився до теми голоду на окупованих територіях. Активно канал критикував ініціативу заборони реклами ліків на телебаченні. При цьому позиція ініціаторів такої заборони не висвітлена.

«Вікна» розповіли про зникнення коштів на харківських комунальних підприємствах, однак в матеріалі не надано можливості Кернесу та Добкіну відповісти на звинувачення.

У новинах Першого національного  помітні позитивні зрушення: тут і далі не бракує паркету, однак побільшало сюжетів-історій, побудованих на героях.

У ефірі 5-го каналу помічено паркетний матеріал про Петра Порошенка.

Кількість «джинси» стабілізувалася на 40 матеріалів протягом тижня. Минулого тижня таких матеріалів було 39, а в останній тиждень перед виборами – 174.

Найбільше замовних матеріалів у новинах каналу «Україна» – 17, та «Інтер» – 16. Найбільші замовники «джинси» – Рінат Ахметов (8) та «Опозиційний блок» (7). Чимало сюжетів спрямовані проти влади і/або Ігоря Коломойського.

Тижневики за 23 листопада (детальний моніторинг)
Підсумкові випуски новин від 23 листопада вкотре показали: верстаючи ефіри, редакції керуються не так суспільною важливістю тем, як редакційною політикою, за якою часто приховується жага рейтингів чи забаганки власників. По суті, критикуючи владу за те, що за рік мало що змінилося, редакції не звернули уваги: журналістика у їхньому виконанні теж мало чим відрізняється від минулорічної.

Річниця Евромайдану не стала подією лише для «Событий недели» каналу «Україна». Тему Євромайдану хоч і висвітлили, але зробили це ніби мимоволі, як річницю звичайної події. Зате перша половина ефіру — набір матеріалів, за якими проглядається корпоративна кон’юнктура. Сюжети мають на меті: а) переконати глядачів, що скасовувати соцвиплати жителям Донбасу — це погано; б) вкотре прорекламувати благодійний фонд власника Ахметова, мовляв, за таких утисків центральної влади Рінат Леонідович підтримує життя в регіоні; в) використати тему річниці Голодомору 32–33 рр., щоби нібито попередити загрозу повторення трагедії.

 «Факти тижня», ICTV, підійшли до теми Євромайдану стримано, але без зайвої фантазії. Основа сюжету — хронологія подій на Майдані. Сюжет Катерини Зинов’євої був побудований на основі хронології Майдану та яскравих облич протесту.

У матеріалі про соратників Януковича, які втекли з країни, з’явилося ексклюзивне інтерв’ю з Андрієм Портновим, першим заступником голови Адміністрації Януковича.

Для «Событий недели», «Україна», річниця Євромайдану стала найменш важливою подією порівняно з усіма іншими каналами. Сюжет на цю тему вийшов майже наприкінці ефіру. У підводці (свідомо чи ні) ведучий Олег Панюта фактично проводить причинно-наслідковий зв’язок подій Майдану та анексії Криму, війни на Донбасу й трагедії в Одесі 2 травня.

«ТСН. Тиждень», «1+1», почав ефір із Майдану, але через тему війни, тим самим мимоволі відставляючи річницю старту протестів на другий план. Річниця Майдану для «Плюсів» стала й приводом для аналізу змін особливостей внутрішньої та зовнішньої політики. Редакція розповіла про учасників Майдану, які сьогодні перебувають на передовій, а також проаналізувала розслідування лютневих розстрілів. «ТСН. Тиждень» також звернув увагу на долю награбованих соратниками Януковича активів.

«Подробности недели», «Інтер», повністю присвятили випуск темі Майдану. Плюралізм думок на прямо ефірних майданчиках з різних міст зіграв злий жарт із телеканалом. Коли в голосу львівського протесту Софії Федини журналіст запитав, із яким настроєм вона зустрічає річницю. Вона почала перераховувати причини проблем, які наразі існують, — девальвація гривні, війна й т. д. І незлим тихим словом згадала канал «Інтер». Ведучий Дмитро Анопченко відреагував на заяву Софії Федини поясненням, що не може коментувати роботу своїх колег, оскільки у період Майдану в редакції працювала інша команда.

Протягом ефіру ведучий часто спекулював на темі можливості виникнення «третього Майдану». Гості студії – Борислав Береза та Олег Тягнибок – сприяли цьому. Також, був підготовлений матеріал про долю колишніх соратників Януковича та їх статків. Про відсутність результатів розслідування розстрілів на Майдані редакція практично не згадувала. Матеріал Романа Бочкали про майданівців із передової за подачею нагадує матеріал Андрія Цаплієнка з «1+1».

5-й канал єдиний, хто під час аналізу подій перейшов у більше політичну площину. Вже на початку з’являється синхрон власника каналу та Президента України Петра Порошенка, який вже бачить зміни. Утім в матеріалі йдеться не лише про позитив, а й про те, що не було зроблено. Тези супроводжують різноманітні думки активістів.

«Час. Підсумки тижня» теж проаналізували ситуацію з розслідуванням лютневих розстрілів. Висновки, по суті, такі ж, як на інших каналах, — слідство не рухається.

Інтерес телеканалів до теми коаліціади після так тривалих переговорів знизився. Цю тему не висвітлював «Інтер». Про завершення переговорів ICTV повідомив окремим сюжетом, в якому журналіст Володимир Соколов самовільно обирає головні, на його думку, пункти угоди. Одним із пунктів називає скасування депутатської недоторканності. Втім, чомусь каже, що «радіти рано», закладаючи в свідомості людей думку, що зняття недоторканності — це позитив. Хоча питання неоднозначне.

Канал «Україна» не підготував сюжету, але всередині ефіру Олег Панюта розповів у студії інформацію про підписання коаліційного договору. В новині Олег Панюта виділяє кілька обіцянок, прописаних у тексті документа, та згадує договір вступить в силу, коли сторони підпишуть її в статусі народних депутатів. Новину підкріплено син хроном Арсенія Яценюка.

«1+1» згадав про завершення коаліціади в сюжеті про очікування українців на реформи та рівень довіри до чинної влади. Лише «Плюси» подають деталь, що остаточне узгодження угоди відбулося після візиту віце-президента Джо Байдена. При цьому кореспондент Сергій Швець коректно пов’язує ці дві події, вказуючи, що американський політик «із високою імовірністю» підштовхнув українських політиків до оформлення домовленостей. Утім, таке твердження він не підкріплює жодним синхроном, який би міг хоча б частково підтвердити цей факт.

«5 канал» темою коаліціади завершив підсумковий випуск. На версією «Часу. Підсумків тижня» пришвидшило процес підписання не не приїзд в Україну Джо Байдена, а нічна нарада майбутніх нардепів. Не зовсім коректно розтлумачена позиція Михайла Гаврилюка щодо депутатської недоторканості.

Редакція «Час. Підсумки тижня» не деталізує пункти 70-сторінкового тексту угоди. Журналіст, як і колега на ICTV, у своєму сюжеті дає слово опозиції. Але більше в негативному контексті. Мовляв, опозиція вирішила погратися в демократію і вимагає якісь посади.

Ток-шоу «Право на владу» та «Чорне дзеркало» за 13 та 14 листопада (детальний моніторинг)

Провладні спікери намагаються поєднати два суперечливих завдання: залякати громадян «російською загрозою» і водночас переконати, що влада робить усе необхідне для оборони країни. Журналісти починають ставити постановочні запитання.

На шоу «Право на владу» за 13 листопада були запрошені два представника-чиновника від команди президента — Маркіян Лубківський (радник голови СБУ) та Дмитро Кулеба (посол із особливих доручень МЗС). Серед експертів таким можна назвати екс-депутата Павла Жебрівського, якого представили як «головного сержанта 54-го розвідувального батальйону Збройних сил України, народного депутата України четвертого-шостого скликань».

Позицію команди прем’єра номінально представляв лише Андрій Парубій, кандидат у народні депутати від партії «Народний фронт» та екс-секретар РНБОУ. До цього ж табору можна певним чином віднести й Петра Шуклінова, спеціального кореспондента інтернет-видання «Ліга.нет», чий колега Сергій Висоцький також ішов на вибори за списком «Народного фронту».

Позицію власника телеканалу «1+1» представляли, на думку автора моніторингу, двоє: Борис Трейгерман, радник голови Дніпропетровської ОДА, та Юрій Бутусов, головний редактор інтернет-видання «Цензор.нет». До незалежних експертів можна було б віднести правозахисника з Луганська Костянтина Реуцького, голову правління правозахисного центру «Поступ», та генерала Ігоря Романенка, заступника начальник Генштабу ЗСУ в 2006–2010 рр.

На ефір Маркіян Лубківський з’явився непідготовлений і замість чітко відповідати чи красномовно мовчати, пересмикував факти й перекручував запитання експертів. Відповіді Лубківського без жодного стосунку до поставленого запитання роздратували навіть ведучого. Відповіді на запитання, чи готові спецслужби реагувати на можливий сценарій із навмисним улаштуванням штучного голоду та виморожування людей на окупованих територіях, показали, що речник СБУ не готовий говорити на цю тему та використовував «домашні заготовки».

Юрій Бутусов, відомий своїм дуже критичним ставленням до команди Президента і прем’єра, цього разу ставив представникам влади загальні питання. Ба більше, замість виконувати функцію журналіста, Бутусов раптом почав використовувати своє право на репліку, на донесення до глядачів фактів, результатів аналізу дій і помилок влади, для просування своїх власних ідей того, як треба воювати з Росією.

Петро Шуклінов пішов ще далі Бутусова. Своїм першим запитанням Шуклінов давав «пас» Парубію для критики Адміністрації Президента.За весь час моніторингів ток-шоу автори давно не стикалися з таким зразком «удаваної об’єктивності», коли дії одного політичного суб’єкта пропонують прокоментувати його опоненту. Наступне його запитання теж виявилося постановочним.

Замість аналізу помилок недалекого минулого в студії велися спроби представників команди Президента зняти з себе відповідальність та намагання команди прем’єр-мінстра все-таки придавити конкурентів цієї відповідальністю. Попри поверхове враження об’єктивності, представники власника «Плюсів» 13 листопада ситуативно грали на боці прем’єр-міністра.

Родзинкою «Чорного дзеркала» за 14 листопада мала стати участь голови СБУ Валентина Наливайченка. Євгеній Кисельов та Олексій Ліхман мали зіграти, відповідно, ролі доброго та поганого слідчих. Проте Ліхман нічого не продменстрував і по-справжньому гострої розмови глядачі не побачили.

Для чого голові СБУ влаштували майже «теплу ванну», стало зрозуміло наприкінці першої частини шоу. Перед тим як Наливайченко залишив студію, Кисельов усе-таки поставав йому провокативне питання про ставлення до люстрації. У наступній частині «Чорного дзеркала» його слова буде оцінено як кон’юнктурні та непрофесійні. Отже, у глядачів могло скластися враження, що СБУ очолює людина, яка не розуміє або просто нехтує правом і законом у такому важливому питанні. замість анонсованої розмови про те, що робить влада, щоб запобігти загрозам громадянам країни, слухачі побачили добре підготовлену виставу, спрямовану на дискредитацію дій цієї ж влади.

Ток-шоу «Шустер Live» за 21 листопада (детальний моніторинг)

Минула програма Савіка Шустера на Першому національному припала саме на річницю початку Євромайдану. Цей факт, судячи з усього, і визначив її концепцію. У студії не було жодного представника «Опозиційного блоку» і ефір, очевидно,  задумувався як бенефіс «політиків з Майдану». Схоже, завершення контракту з Першим національним явно стимулює телеведучого дрейфувати ближче до нинішніх переможців, щоб довести їм свою професійну і політичну потрібність.

Часу для висловлення особистих емоцій і спогадів про події Революції гідності було відведено чимало і все це виглядало цілком адекватно. В основній частині, де тривало обговорення процесу укладання коаліційної угоди і пов’язаних із цим перспектив діяльності нового парламенту молоді політики отримали фактично карт-бланш від ведучого — в розумінні відведеного часу й просто надзвичайної лояльності, яку останнім часом Шустер демонструє в якості модератора.

Ефір вкотре продемонстрував характерну для українських політиків рису — незалежно від політичної орієнтації, вони завжди віддають перевагу позиції «носіїв цінностей» перед позицією «виконавця конкретної роботи». Це було помітно під час спроби обговорення деталей коаліційної угоди.

Що до молодих новообраних депутатів, які потроху звикають до нового статусу, то, отримавши в ефірі «Шустер live» майже тепличні умови для висловлення своїх думок — скористатися ними повною мірою їм не вдалося. У своїх публічних проявах, свідомо чи невідомо, політики-неофіти підпадають під магічний вплив традиційних уявлень про те, як має поводитися й говорити «політик взагалі».

Одна з вагомих причин, на наш погляд, — це певна політична наївність новачків. В неї є два аспекти. Позитивний — у тому сенсі, що вони, можливо, ще не встигли глибоко інкорпоруватися в звичні схеми, в систему закулісних домовленостей — певною мірою це запорука «свіжого» підходу до депутатської діяльності.

Негатив — у тому, що ця ж сама наївність певною мірою гальмує перехід від декларацій і добрих намірів до практичних дій. Банально — але правильні слова в ефірі самі по собі не пишуть законопроекти і, тим більше, не забезпечують їм успішного проходження в залі парламенту.

Доступ до ефіру слід використовувати з користю — це нехитрий, але важливий урок «бенефісу» молодих політиків. Вони отримали можливість висловитися, сказали багато правильних слів, означили зацікавленість у певних діях. Але для того, щоб участь у програмі стала промоушном для конкретного законопроекту, щоб ідеї отримували широку суспільну підтримку — дуже важлива фахова підготовка до участі в ток-шоу, готовність замінити звичну демагогію на мову фактів і пропозицій.

Люди з цього боку телеекрану прагнуть від політиків конкретності й відповідальності. Ті з політиків, хто першим вловить цей тренд, мають шанс отримати неабиякі «дивіденди». І, можливо, навіть принципово змінити формат тих самих політичних ток-шоу.

Ток-шоу «Свобода слова» та «Шустер Live» від 21 та 28 листопада. Підсумок моніторингів за вересень-листопад 2014 (детальний моніторинг)

Савік Шустер в ефірі Першого національного обрав для своєї програми дві теми. Перша з них не викликала жодних застережень, оскільки шоу виходило напередодні річниці драматичних подій — розгону й побиття учасників студентського протесту на Майдані загонами спецпризначенців «Беркут». Ведучий створив всі умови для запрошених колишніх учасників протесту і фактично поступився власною роллю ведучого, передавши її співачці й громадській активістці Руслані Лижичко. І не прогадав.

Ток-шоу почалося з історії про те, як рік тому, напередодні побиття студентів, відбулася спроба зняти програму Шустера з ефіру «Інтера» і як нинішній президент країни Петро Порошенко зміг тоді вирішити проблему «на найвищому рівні» — явно не випадковість. Як і наче побіжне зауваження Шустера по ходу програми — «меня тут закрывают». За великим рахунком, скористатися можливостями публічного захисту свого комерційного продукту не надто великий гріх для медійника. Але не варто забувати, що за свою вже тривалу й різноманітну кар’єру на українському ТБ програми Савіка Шустера не раз і не два виступали майданчиками для реалізації маніпулятивних схем колишньої влади.

Що ж до заявленої в програмі теми «Хто відповість за розгін Майдану?», то на це запитання у студії було просто нікому відповісти. Номінально роль представника правоохоронної системи мав, очевидно, виконувати радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, який не був готовий відповідати на це запитання.

Друга частина програми неочікувано перетворилася на обговорення кандидатів на міністерські посади у другому уряді Яценюка. І не тих, хто реально претендує на ці посади, а представників громадської організації випускників закордонних вишів «Професійний уряд». Умовність того, що відбувається, всіляко підкреслював і сам Савік Шустер, неодноразово вживши слово «експеримент», а одного разу, схоже ненавмисно — слово «симуляція».

Понеділковий (24 листопада) випуск «Свободи слова» на ICTV справив куди переконливіше враження — не в останню чергу, завдяки складу присутніх експертів. Розмова точилася навколо коаліційної угоди і, демонструючи непогану обізнаність із документом (що буває на ток-шоу далеко не завжди), експерти активно пресингували політиків, що представляли провладну коаліцію (Леонід Ємець, Тарас Кутовий). Це, звісно, не завадило обом депутатам відпрацьовувати технологічні установки своїх політсил.

Експертна активність явно стимулювала й ведучого, Андрій Куликов значно активніше брав участь у допитуванні політиків, аніж він це робить зазвичай, надаючи перевагу звичній, флегматично-зверхній манері поведінки.

Висновки на основі моніторингів політичних ток-шоу за вересень — листопад 2014 року:

  • і телеканали, й автори та ведучі ток-шоу зараз очевидно перебувають у пошуку нової моделі взаємодії — як із аудиторією, так і з політичним істеблішментом. Час змін настав — залишилося тільки використати нові можливості;
  • все більш очевидною стає необхідність зміни ролі ведучого — від поміркованого модератора «над бійкою» до активного журналіста, що виступав би агентом суспільного інтересу, який за потреби здатний зламати технологічні «заготовки» політиків. Образно кажучи, ведучим час перейти «на бік народу», замість розігрувати втаємничену особу в договірних іграх із політиками. Банально, але факт: кожен діалог у політшоу — це міні-інтерв’ю, мета якого — здобути інформацію, якої політик не збирався видавати. Все інше, як правило — або піар, або пропаганда;
  • є певні сподівання на молоду генерацію політиків, що прийшли до влади «на хвилі Майдану». Досвід громадського активізму, журналістський досвід, зрештою, навіть бойовий досвід — це все речі, які можуть суттєво й позитивно вплинути на зміст політичного мовлення ближчим часом. Можуть — але для цього кожному з них треба докласти чималих зусиль;
  • необхідно радикально освіжити роками незмінний склад «експертів-гастролерів», для яких участь у шоу — форма заробітку. Незаангажована, фахова експертиза — один із основних факторів надання аудиторії якісної інформації.
«Вибори та ЗМІ»

фото - pronedra.ru

Print Friendly

Поділитись

About Author

lera.lauda