Чи поменшало передвиборної «джинси» в газетах Вінниччини?

Статті — 05 жовтня 2015

Сайт «Вибори та ЗМІ» публікує статтю, розміщену на сайті ОПОРА.

Замовні матеріали у засобах масової інформації, тобто «джинса», є порушенням не лише норм законів, не лише журналістських стандартів щодо збалансованості та неупередженості, а й порушенням елементарних усталених норм моралі. Бо якщо людину ще з дитинства прийнято вчити, що обман – це погано, то хіба не аморально чинять ті, хто підсовує споживачам інформаційних послуг одну послугу замість іншої (агітацію замість інформування), тобто ті, хто бреше, що реклама не є рекламою?..

Розгляньмо наразі один фрагмент з калейдоскопу політично-медійних маніпуляцій – передвиборчу «джинсу» у друкованих ЗМІ Вінниччини.

Що стосується обласної та міської комунальних газет, то останнім часом вони стали поводити себе досить «стримано» щодо розміщення матеріалів з ознаками замовності. Так, цьогоріч газета обласної ради «Вінниччина», на відміну від, наприклад, виборчої кампанії 2012 року, маркувала більшість своїх публікацій з політичним піаром значками «***» або написом «Політична реклама» задовго до офіційного старту агітації на місцевих виборах. А статті в позитивних тонах про керівників обласної ради та облдержадміністрації (таких матеріалів є по кілька в кожному номері «Вінниччини»), традиційно подаються під соусом висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади.

Так само і газета «Місто» переважно маркує свої PR-публікації. Наприклад, стаття «У Вінниці створили нову політичну партію – «Вінницька європейська стратегія» вийшла в цій газеті за 30 вересня з позначкою «Політична реклама», тоді як чимало інших місцевих ЗМІ цей же матеріал публікували без жодного маркування.

У міському комунальному ЗМІ «Вінницька газета» матеріали про депутатів міськради (деякі з цих осіб протягом вересня вважались потенційними кандидатами, деякі вже зареєстровані як кандидати) також вміщуються як «висвітлення» та звітування про депутатську діяльність.

Наприклад, у «Вінницькій газеті» за 18 вересня три подібних замітки було об’єднано в рубрику на цілу сторінку під назвою «Округ». Тут у статті «Дітворі на радість» розповідається, як «завдяки спільним зусиллям місцевих жителів і депутата міської ради Антоніни Іващук дитячий майданчик відкрили на вулиці Ольги Кобилянської». Стаття «На Тяжилові з’явився дитячий центр» розказує, що місцеві жителі звернулися до депутата міської ради Ігоря Шутака. «Той не відмовив. За матеріальної підтримки вінницького підприємця Володимира Марійчука стара обшарпана будівля невпізнанно змінилася, і тепер там гуртуються юні таланти». А поруч публікація про те, як «спортивне свято у дворі багатоповерхівок» відбулося завдяки департаменту культури, комітету з фізкультури і депутата міськради Петра Бабія…

До речі, «Вінницьку газету» деякі місцеві активісти звинувачували в безкоштовному розповсюдженні цілого «джинсового» спецвипуску до Дня незалежності, в якому нібито занадто піарили в. о. міського голови Сергія Моргунова (нині він зареєстрований кандидатом на посаду мера) та голову Верховної Ради Володимира Гройсмана. На це головний редактор газети Наталя Космина відповіла, що «витрати на видання спецвипуску відбулися в межах комерційних коштів, зароблених редакцією, без залучення дотаційних коштів з бюджету», також що «спецвипуск мав і рекламну мету – просування газети на читацький ринок» і що роздавали його на вулицях волонтери…

Із року в рік серед місцевих лідерів з розміщення джинси перебуває приватна газета «33-й канал». Так, наприклад, у випуску цього тижневика за 16 вересня матеріалів з ознаками замовного політичного піару містилося 10, а в номері за 23 вересня – 15 (під час кампаній 2014 року рекорд цього видання сягав 19 замовних публікацій в одному номері).

Співзасновники газети «33-й канал» – головний редактор Анатолій Жучинський та заступник головного редактора Тетяна Редько – є чинними депутатами обласної ради і кандидатами до облради від ВО «Батьківщина». Може, цим пояснюється те, що навіть їхні авторські аналітичні матеріали (на кшталт «колонки редактора») дещо нагадують політичну саморекламу. У номері за 30 вересня очільники газети в публікації «Йдемо на вибори, щоб моніторити область Президента» повідомили, що «прийняли запрошення від «Батьківщини» і «вирішили йти кандидатами на вибори по різних округах Вінниччини, щоб на собі відчути, що буде творитись під час виборчого процесу, і поінформувати про це вас».

«Ви що ще не зрозуміли, що вони здеруть із вас останню сорочку, але візьмуть своє, розв’яжуть і війни, якщо треба для власних інтересів… Звідси і ці фейкові партії, що так швидко виросли, орошені олігархічними мільярдами! Ці вибори, може, останній шанс, щоб привести в ради людей із Богом в душі й Україною в серці. Інакше – прірва.. Ви можете плюнути на все і взагалі не піти до дільниці. – Дістали! – чую як ніколи роздратовані і зневірені голоси, вимотані злиднями і війною. Це дійсно страшне випробування. Але побачити у прірві своїх дітей і онуків – ще страшніше. Тому зціпімо зуби і все-таки підімо і зупинімо разом колісницю смерті, якою везуть тебе, українцю! До зустрічі. Ваша Тетяна Редько, засновник «33-го каналу», Заслужений журналіст України», – писала також заступниця редактора газети у випуску за 9 вересня.

Цікаво, що в цьому ж номері було вміщено матеріал про «політично переслідуваного політика» Олександра Клименка під заголовком «Україні спрогнозували 35 хвиль мобілізації до 2020 року». У статті наводяться «експертні» думки екс-міністра доходів і зборів часів Януковича, подається адреса сайту цього політика-втікача, також повідомляється, що Клименко «український політик і громадський діяч, який виступає за національне примирення і власний унікальний шлях розвитку для України. Був змушений покинути Україну у зв’язку з політичними переслідуваннями», заснував організацію «для допомоги переселенцям і всім громадянам, яким вона необхідна». 23-го вересня вийшов ще один матеріал від Клименка – «в порядку дискусії». Без позначки «Політична реклама», як і матеріали, що пропагують чимало інших політсил та кандидатів.

«Юлія Тимошенко: «Батьківщина» переможе на місцевих виборах»; «Ляшко з командою відзначив День незалежності у прифронтовій зоні»; «Європейська партія України готується до виборчих перегонів»; «Ляшко пояснив, чому його фракція вийшла з коаліції»; «Аграрна партія України йде на вибори!»; «Чи є в Україні партія Вінниччини?»; «Юрій Іорданов ініціює держпрограму з ремонту гуртожитків»; «За критику влади – повістку у військкомат отримав свободівець Вигонюк?..»; «Вінничани, підтримайте «Народний контроль» банерами на своїх балконах!»; «Побувавши на з’їзді «Батьківщини» й послухавши виступ Тимошенко, я зрозуміла, чому йому влаштували повну блокаду центральні ЗМІ»; «Блок Петра Порошенка «Солідарність»: народовладдя починається з тебе!»; «Батьківщина» хоче, щоб ГПУ покарала чиновників за підвищення ціни газу»; «Чорний день для українців або Чому Ляшко проти змін до Конституції»; «Програму Шустера через Тимошенко не пустили в ефір каналу «1+1»?»; «Наш край» об’єднує професіоналів»; «ВО «Батьківщина» за професійну армію і проти вбивства цвіту нації»; «Батьківщина» відкрила виборчі списки»; «Вимагаємо повернути пільги вдовам загиблих в АТО (прес-служба партії «Громадський рух «Народний контроль»); «Ганна Давиденко: «Чому українські освітяни вимушені іти в політику»; «Олег Ляшко підтримав Бориса Максимчука»; «Свобода» – надійний щит нації!»; «Андрій Гижко: «Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» ініціює «Меморандум про чесні вибори»; «Солідарність» на Вінниччині підтримала вимоги бізнесу»; «Гройсман представив команду «Вінницької європейської стратегії», що йде на вибори мера та у міськраду»; «Отаман вінницьких козаків йде у мери Вінниці від «Народного контролю»; «Аграрна партія України: нас знають як гарних господарників, благодійників та професіоналів»; «Олег Ляшко: Арешт Мосійчука – агонія режиму»… І це ще не всі заголовки матеріалів за один лише вересень однієї лише газети «33-й канал». І жоден з них не маркований як політреклама.

Протягом місяця траплялися «джинсові» статті, надруковані, наче під копірку, багатьма газетами та сайтами Вінниччини. Наприклад, публікації під заголовками «Чи є в Україні партія Вінниччини?», «Аграрна партія України йде на вибори!», «Райцентри можуть повторити успіх Вінниці», «Блок Петра Порошенка «Солідарність»: народовладдя починається з тебе!»; «Голова облорганізації партії «БПП – Солідарність» Андрій Гижко: «Ми запустили на Вінниччині кілька успішних проектів, які ініціював Президент» та деякі інші з’явились і в електронних ЗМІ, і в загальнообласних та районних газетах.

Дивно, до речі, що ідентичні агітаційні матеріали в різних районних газетах подаються по-різному: одні їх позначають як політичну рекламу, інші видають за справжню журналістику. Якщо районки мають однакову форму власності (є комунальними ЗМІ – газетами райрад чи одночасно райрад і райдержадміністрацій), то чим же пояснюється така різниця в підходах до джинси? Різним рівнем медіаграмотності та совісті керівників редакцій?

Для прикладу, газета Калинівської райради «Прапор Перемоги» маркувала сторінку політреклами «Солідарності» за 8 вересня, також за 15 вересня позначила написом «Політична реклама» статтю «Відкриті списки на місцевих виборів. Кращі шанси на Вінниччині – у «Блоку Петра Порошенка» (хоча й поставила слово «вибори» не в тому відмінку). А от газета Гайсинської райради та РДА «Трибуна праці» (за 8 вересня), газета Погребищенської РДА та райради «Колос» (за 16 вересня), газета Тульчинського району «Тульчинський край», Хмільницька міськрайонна газета «Життєві обрії», газета Барського району «Подільський край», Мурованокуриловецького району «Наше Придністров’я», (всі чотири за 11 вересня) аналогічні сторінки реклами партії «БПП «Солідарність» не позначили як рекламу.

Зате газета «Подільський край» маркувала як політичну рекламу статтю «Райцентри області можуть повторити успіх Вінниці» (про те, як успішно працює «команда, що якісно змінює Вінницю», як вона «доводить до ефективного результату все заплановане» і «має отримати вотум довіри, без постійних перепризначень і колотнечі), а більшість інших районок (Липовецька, Хмільницька, Гайсинська…) цей же самий матеріал не позначили як рекламний. Тобто вирішили приховати від читачів, що це реклама? Чи одна газета за цей матеріал отримала кошти, а інші не отримали? Чи інші теж отримали, але неофіційно?

Також у вересні, зокрема, в «Життєвих обріях» «джинсувала» Європейська партія (стаття «В День Незалежності лідер Хмільницького осередку Європейської партії підкорив Говерлу» в номері за 4 вересня), партія «Народний контроль» і її лідер Дмитро Добродомов рекламувалися без маркування в цій же газеті за 11 та за 18 вересня, аналогічно немарковано «пішла на вибори» Аграрна партія в газеті «Тульчинський край» за 11 вересня. Також під виглядом аналітики публікувались у районках (наприклад, у «Нашому Придністров’ї» за 11 вересня) статті з заголовком «Правда та брехня про зміни до Конституції», що мали помітний відтінок тенденційності на користь пропрезидентських сил та проти «безвідповідальних і агресивних політиків з Радикальної партії, «Самопомочі» та «Свободи» тощо.

Окремі місцеві політики в районних газетах «джинсували» значно менше, ніж партії. Як приклад – типовий і характерний не лише для цієї газети – можна навести замітку «За словом – діло», вміщену на 1-й сторінці «Життєвих обріїв» за 18 вересня. У ній розповідається, як завклубом поскаржився голові РДА Євгенію Буткевичу, що вийшла з ладу аудіосистема. «…Було це 1 вересня цього року. А вже минулого вівторка Євгеній Буткевич знову завітав до села, де пройшло його дитинство. Купивши за власні кошти нове професійне аудіоустаткування, він подарував (фото) його молоді села». Після цієї новини не здивувало, що Є. Буткевич балотується до райради (зареєстрований кандидатом від Хмільницької районної організації партії «БПП «Солідарність»).

Отже, замовними матеріалами ЗМІ порушують частину 3 статті 9 Закону України Про рекламу: «Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама» чи «На правах реклами».

Також порушується частина 8 статті 60 Закону України Про місцеві вибори, яка передбачає, що всі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі.

Порушують вимоги законодавства і самі кандидати та політсили. Адже, як не раз наголошувала ОПОРА, частина 2 статті 54 того ж закону про вибори визначає: «Місцеві організації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости мають право розпочати свою передвиборну агітацію з дня, наступного за днем прийняття відповідною територіальною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів».

Як відомо, до 21 вересня ніхто з кандидатів аж ніяк не міг бути зареєстрованим у ТВК, проте «джинсувати» деякі з них почали ще в серпні. Може, переконали самі себе і намагались переконати читачів, що то була ніяка не реклама, а новини. Чи що та «джинса» зовсім не призначалась для реклами місцевих парторганізацій і кандидатів…

vinnitsa dzhynsa

vinnitsa dzhynsa1 1

vinnitsa dzhynsa3

Галина Сегеда,
прес-секретар Громадянської Мережі ОПОРА у Вінницькій області
джерело – ОПОРА
Print Friendly

Поділитись

About Author

lera.lauda