Телебачення програло вибори інтернету

Статті — 02 листопада 2012

Роман Скрипін, Валерій Чалий і Тарас Петрів – про свої враження від ефіру 28 жовтня.

У ніч виборів інтернет і соціальні мережі перемогли телебачення оперативністю подачі інформації, вважають опитані «Телекритикою» експерти. Телеканали приваблювали глядачів даними екзит-полів і жонглюванням цифрами, але не аналізом того, що відбувається. По каналах знову мігрували одні й ті самі політики, бракувало нових і непересічних мажоритарників. А щоби скласти повну інформаційну картинку дня, одного телеканалу було замало - слід було постійно перемикатися, не відходячи від інтернету. Своїми враженнями від ефіру 28 жовтня поділилися Роман Скрипін, Валерій Чалий і Тарас Петрів.

Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру імені Разумкова: «Глибшого аналізу не було»

У день голосування я брав участь у кількох прес-конференціях, виступав на телеканалах, тому моє враження не буде повним. Але те, що я бачив, можу окреслити з кількох позицій.

Наскільки я бачив, практично всі канали звернули увагу на вибори, що абсолютно природно. Формати були дещо схожі.

Але я хочу наголосити на тому, чого я не побачив. Було дуже мало оперативної інформації, особливо коли тривав підрахунок голосів із проблемних дільниць, у тому числі ОВК. Я почув досить мало думок міжнародних спостерігачів, і якщо вони й були, то на провладних каналах це були коментарі одного плану, а на комерційних - іншого, на окремих із них не було збалансованості. Дуже мало було матеріалів, які стосуються мотивації виборців. Бракувало сюжетів, де простий виборець - український громадянин - висловлює свою позицію. Ми знову побачили політиків, побачили шоу, яке триває. У мене склалося враження, що вони навіть не відчули, що власне голосування завершено.

Більш цікавою була картинка в інтернеті, де через Twitter, Facebook, різні сайти з’являлась оперативна інформація. Справді було видно оцінки не тільки політичних експертів, журналістів, а й тих, хто безпосередньо перебував на виборчих дільницях у момент підрахунку голосів. Там було набагато цікавіше, ніж на телебаченні, як на мене.

Склалося таке враження, що ніхто особливо не напружувався для пошуку якогось нового формату в ефірі. Дуже мало було матеріалів, у яких би порівнювали виборчі процеси в Україні, інших країнах, загального аналізу ситуації порівняно з попередніми періодами, сюжетів, які б нагадували нам, скажімо, про каруселі, що були й на попередніх, і на цих виборах: як це відбувалось і який результат був тоді. Глибшого аналізу не було. Інтерактивні карти, інфографіка з’являлися в телеефірі пізніше, ніж в інтернеті.

Є ще одна проблема. Я досі не маю можливості вдома дивитися ТВі. Це значить, що я змушений дивитися телевізійну продукцію в інтернеті.

Я дивився і закордонні канали. Вони теж поки що не дуже добре розібралися в тому, як проходили вибори в Україні. Перші репортажі провідних європейських і світових каналів не давали повної й адекватної інформації. Тільки тепер в інформаційних агенціях, які подають думку аналітиків із Києва, з’являється більш-менш вичерпна інформація. Про закордонні канали можу сказати, що російський «Первый» транслював агітацію за одну з політичних сил у день виборів, тобто повторилося те, що було й на попередніх виборах.

Загалом канали приваблювали глядачів даними екзит-полів, деякими цифрами перебігу голосування, але меншою мірою цікавим аналізом того, що відбувається.

Роман Скрипін, журналіст, ведучий: «Найцікавіше відбувалося в мережі»

Від дня голосування і численних марафонів особливого очікування не було. Бо медіаполе було сформовано раніше і заздалегідь.

Не треба бути мегаекспертом, аби розуміти тональність, у якій висвітлюватимуться події, скажімо, «Інтером», «1+1», 5-м каналом, «Україною» чи ТВі. Український телевізійний простір перекроєний давно і впевнено. Відомо також за якими лекалами.

І насправді ніхто нічим не здивував. Моя увага була прикута до соціальних мереж і спілкування там. Телевізор був тлом, таким бубонінням. До речі, досить нудним. Ось вам характеристика всіх марафонів на всіх каналах.

Схема виборчого марафону вже давно відкатана. І цьогоріч, на жаль, ні в кого не спостерігалося спалахів креативності. Чи знаю я, що можна було придумати? Знаю. Але не поділюся.

Найважливішим і найцікавішим, звісно, були екзит-поли. Їхні результати оголошувалися по закриттю виборчих дільниць, як відомо. Але ще задовго до їхнього оголошення в день голосування стало зрозуміло із загальних настроїв у соцмережах, що сюрпризом виборів стане «Свобода», а не УДАР. Я ще написав у Facebook, що, схоже, спрацьовує ефект last minute. Ну, й відсутність вибору «проти всіх».

З того, що я далі бачив на телеканалах, усе було знов-таки традиційне. Політики навіть не спромоглися поміняти спікерів. Хоча ні, повернувся Нестор Шуфрич. Було багато Піховшека. Всюди. Всюди посміхався Тягнибок, Кличко був дещо розгубленим. Це такі враження узагальнені. Прісно-хамські випади в штабі Партії регіонів не здивували. І красномовна картинка порожнього шатра ОО «Батьківщина» на Софійському майдані - теж. З яскравих вражень - монолог регіонала пана Зубанова (здається, на ТВі), що ці вибори - свідчення того, що Україна робить однозначний європейський вибір. Це було якось дивно від нього чути.

Відверто кажучи, віддав перевагу перегляду «Шоумастгоуон» на Новому каналі, а неполітичним марафонам. І вже після нього додивлявся марафони, сидячи за комп’ютером.

Найцікавіше відбувалося в мережі. І що головне, - значно оперативніше. А телевізор просто бубонів.

Тарас Петрів, медіаексперт: «Міграція одних і тих же учасників із каналу на канал»

Я бачив тільки частину телевізійних ефірів 28 жовтня, але з того, що бачив, маю двоякі враження.

Довелося у виборчу ніч переглядати кілька каналів, перемикаючи. По-перше, щоби знайти для себе якусь актуальну і цікаву інформацію, по-друге, подивитися, як працюють колеги. Через відомі причини, аби побачити якомога повнішу інфокартинку дня, доводиться традиційно дивитися кілька каналів.

Сподобалося те, що телекомпанії йдуть у ногу з часом і використовують у роботі засоби нових медіа.

Однак інформації про те, що відбувається після голосування і як іде процес підрахунку голосів, було обмаль. Не сподобалася надмірна увага до цифр, бо це деколи виглядало як жонглювання «перед носом у глядача», а не інформування. Не було ґрунтовної розмови, що стоїть за цифрами, який зміст, який курс країна реалізовуватиме, які можливі новітні суспільні тренди.

Спеціальні програми ночі виборів виглядали буденно через надмірність банальних облич та нецікаві коментарі політиків. Багато промов рясніли заготовками зі штабних меседж-боксів. Саме міграція одних і тих же учасників із каналу на канал не додавала ширшої палітри і змістовності розмови. В ефірах було мало нових і непересічних мажоритарників.

Включення зі штабів варто було б візуалізувати картинкою про роботу штабів «ізсередини» та оперативним відео, якого було дуже небагато.

Здивували «дослідження» аналітика з сайту «Мир тесен» і трансляція нав’язаних ідеологічних штампів. Надто помітною також була сервільність деяких ведучих.

Як на мене, найбільш змістовно провадили дискусію на 5-му каналі, на якому я і зупинив свій вибір після тривалого перемикання. Тому з того, що я бачив, мені була цікавою робота команди 5-го каналу та «Політклубу» на ТВі, на першій частині якого довелося побувати. Також сподобався конкретикою і глибиною «Ранок після виборів» Ілони Довгань та Віталія Гайдукевича.

Загалом, треба критично осмислити ефіри виборчої ночі-2012 і зробити справжні змістовні дебатні програми для президентських виборів-2015.

Фото – www.newsland.r, euroatlantica.infо, obozrevatel.com архів ТК

Print Friendly

Поділитись

About Author

lera.lauda

  • ирина

    Я за Жмака – он афганец -
    значит закаленный характер! Имеет 4 детей, да к тому же еще и юрист с приличным
    стажем!

  • Вера Надеждина

    Владимир Жмак, порядочный,
    позитивный, владеет языками, суперрепутация в Европе, привлечет инвестиции в
    каждое нуждающееся предприятие в Украине!